Напрями роботи

Перші десять років діяльності УОК позначені організацією важливих наукових заходів, серед яких ― ІІ Республіканська ономастична нарада, що відбулася 1962 р. в Києві за участю ономастів із 12 союзних республік; ІІІ Республіканська ономастична (гідронімічна) нарада, робота якої тривала протягом 28-30 жовтня 1965 р. в Києві, та IV Республіканська ономастична конференція в Одесі 1969 р. За цей період було налагоджено наукову роботу регіональних ономастичних осередків.

Важливим для розвитку назвознавчих студій в Україні було впорядкування ономастичної картотеки, яка почала формуватися ще в дореволюційні роки, але з того часу збереглося небагато карток. Її активно поповнювали онімним матеріалом упродовж 20-40-х років ХХ ст. науковці, які цікавилися ономастичною проблематикою, зокрема М.С. Грушевський.

Проте систематична робота з комплектування ономастичної картотеки почалася лише з кінця 40-х років завдяки наполегливості й цілеспрямованій діяльності К.К. Цілуйка. І зусилля ономастів не були марними, адже сьогодні у фондах ономастичної картотеки налічується понад 1 мільйон карток (Єфименко, 258). Це, безперечно, суттєве підґрунтя для сучасних і майбутніх ономастичних досліджень. Розроблення Перспективного плану розвитку ономастики в УРСР на 1963―1973 рр. також стимулювало назвознавчі студії (Дригалкін, 16 – 17).

Значну роль в «організації та координації наукової роботи з ономастики та в розвитку досліджень власних найменувань в Україні» (Німчук 2012: 8) відіграв друкований орган УОК ― бюлетень «Повідомлення Української ономастичної комісії», перший випуск якого побачив світ 1966 р.

З березня 1982 р. Українську ономастичну комісію очолив д.ф.н. А.П. Непокупний (заступники голови ― д.ф.н. М.М. Пещак, к.ф.н. ― О.С. Стрижак, секретар ― м.н.с. О.П. Карпенко).

У 80-х роках члени УОК працювали над комплексною науковою темою «Антропонімія України XVII ст. (за матеріалами козацьких реєстрів 1649 р.)». До роботи над нею було залучено також ономастів із різних регіонів України. Окрему увагу в цей період УОК приділяє і практичним питанням ономастики, передусім тим, що стосувалися правопису власних географічних і особових назв. Крім цього, Комісія провадила активну консультаційну роботу, надаючи фахову допомогу столичним нотаріальним конторам, РАГСАм і Київському метрополітену щодо особливостей функціонування й написання антропонімів, найменування станцій метро тощо.

У 1985 р. було затверджено перспективний план роботи УОК на найближче двадцятиліття (1985–2005 рр.). Основним завданням українських ономастичних осередків, роботу яких координувала Українська ономастична комісія, було визначено вивчення топонімів (гідронімів і ойконімів) та антропонімів (прізвищ). Крім цього, було наголошено на важливості подальшого збирання матералів із місцевої гідронімії і мікротопонімії, підготуванні посібників із назвознавства для вищої школи задля пропагування ономастичних знань серед студентів.

У 90-і роки Українська ономастична комісія основну увагу зосередила на організації всеукраїнських ономастичних конференцій.

Період середини 90-х позначений спадом активності організаційно-координаційної роботи Української ономастичної комісії, що було, напевно, пов’язано з активізацією цього напряму діяльності у відділі ономастики Інституту української мови НАН України, який очолювала на ту пору д.ф.н. І.М. Желєзняк. Саме цей відділ став тим центром, де ономасти з різних регіонів України обговорювали важливі назвознавчі проблеми, визначали перспективи ономастичних студій.

Початок другого тисячоліття ознаменувався змінами і в діяльності Української ономастичної комісії, і в її складі. У 2001 р. у Кіровограді (тепер Кропивницький. – С. В.) відбулася ІХ Всеукраїнська ономастична конференція «Ретроспекція і перспективи української ономастики». Це був останній ономастичний форум, на якому прозвучала згадка про УОК (у пленарній доповіді її голови А.П. Непокупного). Усі наступні ономастичні заходи проходили без участі Української ономастичної комісії.

Формально Українська ономастична комісія діяла до 2006 р., коли помер її голова А.П. Непокупний. З об’єктивних причин у роботі Комісії настала перерва, яка, проте, тривала недовго. З ініціативи колишнього секретаря УОК д.ф.н., члена-кореспондента НАН України В.В. Німчука було поновлено діяльність Комісії. Це сталося 2007 р. на ХІІ Всеукраїнській ономастичній конференції в Чернівцях. Під час конференції також затверджено оновлений склад УОК і склад її бюро. Головою Комісії обрано В.В. Німчука, заступником – д.ф.н. О.П. Карпенко, секретарем – к.ф.н. С.О. Вербича. Серед членів Комісії – д.ф.н., завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Д.Г. Бучко, д.ф.н., професор кафедри української мови Дніпропетровського (тепер Дніпровського. – С. В.) університету ім. О. Гончара В.О. Горпинич, д.ф.н., головний науковий співробітник Інституту української мови НАН України І.М. Желєзняк, д.ф.н., завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Ю.О. Карпенко, д.ф.н., дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка О.А. Купчинський (м. Львів), д.ф.н., завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» В.В. Лучик, д.ф.н., професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» Л.Т. Масенко, к.ф.н., доцент кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна І.В. Муромцев, к.ф.н., старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Р.І. Осташ, д.ф.н., декан філологічного факультету Донецького національного університету Є.С. Отін, д.ф.н., завідувач кафедри української мови Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Н.М. Павликівська, д.ф.н., завідувач кафедри словацької філології Ужгородського національного університету С.М. Пахомова, к.ф.н., доцент кафедри історії та культури мови Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Я.П. Редьква, д.ф.н., завідувач кафедри української філології Хмельницького національного університету М.М. Торчинський, д.ф.н., провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України М.Л. Худаш (м. Львів), д.ф.н., професор кафедри словацької філології Ужгородського національного університету П.П. Чучка, д.ф.н., завідувач відділу ономастики Інституту української мови НАН України В.П. Шульгач. До складу бюро УОК увійшли В.В. Німчук, О.П. Карпенко, С.О. Вербич, В.В. Лучик, М.М. Торчинський.

Перше засідання оновленого складу Української ономастичної комісії відбулося 28 квітня 2009 р. На ньому було вирішено відновити вихід бюлетеня «Повідомлення Української ономастичної комісії», який інформуватиме українських ономастів про актуальні проблеми українського і слов’янського назвознавства, роботу ономастичних осередків, наукові заходи, присвячені найрізноманітнішим питанням дослідження власних назв.

Оновлена Українська ономастична комісія виступила співорганізатором шести всеукраїнських ономастичних конференцій: ХІІІ Всеукраїнської ономастичної конференції (Ужгород, 2009 р.), XIV Всеукраїнської ономастичної конференції «Українська онімія в просторі й часі» (Івано-Франківськ, 2011 р.), XV Всеукраїнської ономастичної конференції «Український ономастикон: типологія, словотвір, функціонування» (Хмельницький, 2013 р.), XVI Всеукраїнської ономастичної конференції «Українська ономастика: минуле, сучасне, перспективи» (Одеса, 2015 р.), XVII Міжнародної ономастичної конференції, присв. 80-річчю від дня народження проф. Д.Г. Бучка «Актуальні проблеми української та інослов’янської ономастики» (Тернопіль, 2017 р.).

У 2011 р. у складі Української ономастичної комісії відбулися зміни у зв’язку зі смертю її членів – Ю.О. Карпенка та М.Л. Худаша. На чергових засіданнях Комісії було ухвалено рішення ввести до її складу д.ф.н., завідувача кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова О.Ю. Карпенко, к.ф.н., доцента кафедри міжслов’янської комунікації і журналістики Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського М.Д. Матієва.

На жаль, це були не останні зміни в складі УОК, пов’язані зі смертю її членів. У 2014 р. не стало Д.Г. Бучка, у 2015 р. – Є.С. Отіна й Р.І. Осташа, у 2016 р. – П.П. Чучки.

У 2017 р. на засіданні Комісії в межах роботи XVII Міжнародної ономастичної конференції в Тернополі до складу УОК уведено д.ф.н., професора кафедри української мови Ужгородського національного університету Л.О. Белея, к.ф.н., завідувача кафедри загального та слов’янського мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Г.В. Бачинську, д.ф.н., професора кафедри інформаційних систем управління Донецького національного університету ім. В. Стуса (м. Вінниця) Г.П. Лукаш, к.ф.н., доцента кафедри слов’янської філології ім. проф. І. Свєнціцького Львівського національного університету ім. І. Франка Л.Р. Осташ. Замість О.А. Купчинського, за його добровільною згодою, до складу Комісії введено д.ф.н., завідувача кафедри української мови Львівського національного університету ім. І. Франка З.О. Купчинську.

У 2017 р. не стало голови Української ономастичної комісії В.В. Німчука, а у 2018 р. – члена Комісії з Ужгородського національного університету Л.О. Белея, що спричинило нові зміни в складі УОК. У 2018 р. на засіданні Бюро Комісії (з опитуванням інших членів Комісії) головою Української ономастичної комісії обрано д.ф.н., старшого наукового співробітника відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України С.О. Вербича, секретарем – к.ф.н., доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Л.О. Кравченко. Станом на сьогодні в складі Української ономастичної комісії – 20 осіб.

Отже, розвиток ономастичної науки, а також постійний суспільний запит на кваліфікований аналіз й оцінення процесів, які відбуваються в сучасному українському онімному просторі, визначає важливість функціонування Української ономастичної комісії.

(за ст. С.О. Вербича «Українська ономастична комісія напередодні 60-річного ювілею: підсумки роботи й перспективи діяльності». Мовознавство. 2019. № 1. С. 61-70. Детальніше >> ).