Українська ономастична комісія

«NOMEN EST OMEN»

Українська ономастична комісія– наукова установа при відділенні літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, яку було створено 1960 р. на базі академічного Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні. 

Спочатку при Бюро відділу суспільних наук АН УРСР було створено Комісію з топоніміки та ономастики, яку очолив К.К. Цілуйко, а у квітні 1962р. її перейменовано на Українську ономастичну комісію (УОК). Метою Комісії було координувати наукову, методичну і науково-організаційну роботу назвознавчих осередків задля забезпечення всебічного розвитку ономастики в Україні.

Значну роль в організації та координації наукової роботи з ономастики та в розвитку досліджень власних назв відіграв друкований орган УОК– бюлетень «Повідомлення Української ономастичної комісії», перший випуск якого побачив світ 1966 р.

У 2018 р. головою Української ономастичної комісії обрано д.ф.н., старшого наукового співробітника відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України С.О. Вербича, секретарем– к.ф.н., доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Л.О. Кравченко. 

Станом на сьогодні в складі Української ономастичної комісії – 20 осіб. 

Сьогодні Українська ономастична комісія (УОК) стала основним координаційним центром із розвитку ономастичних студій в Україні. Крім цього, на неї було покладено низку інших важливих завдань, а саме– провадити широку науково-дослідну, науково-консультаційну й редакційно-видавничу роботу.

Українська ономастична комісія зосереджує свою роботу на координуванні ономастичної співпраці академічного центру й ономастичних осередків. 

Період 60–70-х рр. XX ст. уважають найпліднішим для української ономастики. Головну увагу на той час приділяли двом ономастичним підрозділам — топоніміці й антропоніміці. С.О Вербич зауважує, що розвиток ономастики в Україні взагалі починається з розроблення питань топоніміки.

Наступний етап - 80-х і 90-і рр. ХХ ст. У цей час активно функціонують  Дніпропетровський, Донецький, Івано-Франківський, Кіровоградський, Луцький, Львівський, Одеський, Тернопільський, Ужгородський, Хмельницький і Чернівецький ономастичні осередки. Кожен із них спеціалізується на певній ономастичній проблематиці [Вербич С. Українська ономастика: перспективи розвитку. Українська мова, 2010, № 3. С. 73-80. 

URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/37731/07-Verbych.pdf?sequence=1].